 Як вода, що рікою тече, як найменша краплина,
Як правдиве проміння, як суть, що з глибин вирина, —
Почуттями, думками, словами поезія лине
І щораз неповторну історію творить вона...
Це дарунок для тих, хто відкрив своє серце для неї,
Це окрилена муза, мелодія ніжна весни,
Що звучить у душі, квітне цвітом п'янким орхідеї
І приходить у творчі фантазії, мрії та сни...
 Стихнуть грози в полях, згасне в небі зоря опівнічна...
Кожна мить, кожен крок — десь отам —
в пережитих літах.
Все мине, відшумить, відійде, а поезія — вічна!
Щирим словом у вільні світи полетить,
наче птах.
|
