 Чорнобиль… Трагедія… Пам'ять…
Мета. Розширити знання учнів про трагедію віку – вибух на ЧАЕС, розвивати пам'ять, мислення, вміння виразно читати. Виховувати любов до рідного краю, природи; виховувати у дітей людяність, доброту та згуртованість.
Епіграф:
Чи знаєш ти, світе,
як сиво ридає полин,
Як тяжко, як тужно
моєму народу болить!
Хід заходу
Чорнобиль…Минуло 32 років. Тепер це слово знає весь світ. Чорнобиль – це мука і трагедія, це подвиг і безсилля, це пам'ять, це наш нестерпний біль.
Серед природних і техногенних катастроф, які сталися упродовж історії людства, Чорнобильська займає особливе місце. Вона засвідчує всемогутність і безсилля людини.
Не можна про це не казати,
Мовляв, це було вже давно.
Перед очима батько-мати,
І Україна, і Дніпро.
Не можна ні про що мовчати,
Горить тривогою чоло.
Птахи складають гімн весні,
Всміхаються до сонця квіти,
А пам'ять лине в моторошні дні,
Гудуть жорстокі дзвони квітня.
(Лунає сумна мелодія діти запалюють свічки)
Сьогоднішній урок пам’яті – про ті трагічні події.
Було собі в Україні місто Чорнобиль. Затишне, красиве. Та біля нього побудували атомну станцію. І недогледіли її. Погано збудували. Погано й пильнували.
Сталася аварія на атомній станції. Багато земель України стали брудні. На них не можна сіяти, пасти худобу. На заражених землях нікому тепер не можна жити. Ті землі треба лікувати. Чорнобиль — тепер велика рана України.
Чорнобиль походить від назви гіркого полину чорно-билки. Спочатку так іменувалося давнє поселення, потім — місто, а згодом — і атомна електростанція.
(перегляд відео Вибух на ЧАЕС)
Улітку у Чорнобилі любили відпочивати багато киян, москвичів, ленінградців.
У ніч з 25 на 26 квітня 1986 року о першій годині 23 хвилини над четвертим реактором Чорнобильської атомної електростанції нічну пітьму розірвало полум’я.
Ту мирну весняну ніч на берегах Прип’яті люди ніколи не забудуть
Проте в ту саму ніч, з 25 на 26 квітня, відлік часу став уже не мирним, а бойовим і аварійним.
Першими до реактора за тривогою прибули пожежні з охорони АЕС на чолі з 23-річним начальником караулу лейтенантом Володимиром Правиком.
За ними незабаром прибув і караул з охорони міста Прип’яті, командиром якого був 22-річний лейтенант Віктор Кібенок.
Їх було 28 – пожежних Чорнобиля. Ніхто з них не здригнувся, не відступив; і кожен гідний того, аби про нього говорили, писали, пам’ятали. Про кожного.
(перегляд відео Ліквідація)
(Виразне читання вірша учнем)
Зойкнула Земля чаїним криком:
Сину, вбережи і захисти! –
Вийшла мати із іконним ликом:
Йди, синочку. Хто ж, коли не ти?
Спалахнуло Небо, впало крижнем:
Сину, вбережи і захисти! –
Вийшла Жінка з немовлятком ніжним:
Йди, коханий. Хто ж, коли не ти?
І уже ні сина, ані мужа.
Лиш розверсті зорані поля.
Та пліч-о-пліч стали біль і мужність.
Дух і воля. Небо і Земля.
Декілька годин провели пожежні на 4-му енергоблоці.
Життям і здоров’ям сплачено за години неймовірно важкої праці в тому місці, де і через місяці знаходитися можна буде лічені хвилини.
Відвага… Для пожежника це професійна риса, без якої ніяк не можна. Ось так і тієї трагічної ночі пожежники виконували свою звичайну роботу.
О, ні! Це був смертельний бій, з якого хлопці вийшли переможцями. 28 чоловік двох пожежних караулів затулили собою не тільки станцію, а й Європу. 6 чоловік загинули майже відразу.
Запам’ятайте їхні імена. На все життя запам’ятайте:
– Герой Радянського Союзу лейтенант Володимир Правик
– Герой радянського Союзу лейтенант Віктор Кібенок
– Сержант Микола Ващук
– Старший сержант Василь Ігнатенко
– Старший сержант Микола Титенок
– Сержант Володимир Тищура
Вічна слава героям! Вшануймо їх хвилиною мовчання.
(хвилина мовчання)
1 уч. Намалюй, – дитина просить, – радість і красу.
2 уч. І малюю я веселку, і квітку, і росу.
З посмішкою на обличчі дівчину в вінку,
І хлопчину, що кружляє з нею у танку.
1 уч. Намалюй мені розлуку, смуток і журбу.
2 уч. Я малюю лист осінній, схилену вербу,
Що спустила свої віти голі до землі.
І ключами в синім небі линуть журавлі.
1 уч. Намалюй мені ще ніжність.
2 уч. Тема не проста.
І малюю я рожеві мамині вуста,
І метелика, і сонце, й квітку лугову,
І зелену, шовковисту молоду траву.
1 уч. Намалюй, – дитина просить, – намалюй біду.
2 уч. Як її намалювати? Спосіб не знайду.
Чи поранену пташину, може, ледь живу?
А рука сама малює чорнобиль-траву…
1 уч. Нащо ти траву малюєш? Це біда така?
2 уч. Цю траву зовуть чорнобиль, ця трава гірка.
В ній отрута, смерть і сльози, і брудна вода.
В ній хвороби, сум, неспокій. Це страшна біда.
1 уч. Краще намалюй щось гарне. Намалюй життя.
А гірку траву чорнобиль викинь на сміття.
2 уч. Так, дитино, намалюю я життя тобі.
І надії намалюю, й мрії голубі.
Намалюю синє небо, чисте джерело.
Намалюю я лелеку, поле і село.
Намалюю віру, розум, доброту й любов.
Та гірка трава чорнобиль проростає знов.
ПІСНЯ «Пам’ятаймо!»
Чимало років минуло з дня трагедії на Чорнобильській АЕС. Чорнобильська аварія стала для нас уроком, за який заплачено дорогою ціною. Тож не треба повторювати помилок. Давайте берегти оточуючий світ! Нашій планеті вистачить одного Чорнобиля.
ПОДЯКА ЧОРНОБИЛЬЦЯМ
Слово Чорнобиль, нам страшно згадати
І час затирає зчорнілі сліди.
В печальній задумі стурбована мати,
Синам постарілим, як може годить.
Наш край, чи країну, чи може усесвіт,
Здоров’ям своїм рятували вони.
Степами розноситься стомлений клекіт
В повітрі туга із сльозою бринить.
Спустошені землі, забуті могили,
Ціна за героїв знеславлений труд.
Їх душі у небі надію лишили,
Уклін і подяку приносить їм люд.
| 
