 Кожна країна світу може похизуватися переліком оригінальних страв, які складають її національну кухню. Народна кухня – це така ж культурна спадщина народу, як мова, література, або мистецтво. Борщ, галушки, кутя, а іноземець скаже – то Україна. Серед розмаїття традиційних українських наїдків особливе місце займають вареники. Про них складають пісні, пишуть вірші, гуморески, їм споруджують пам’ятники. З цією стравою пов’язано багато українських традицій і звичаїв.
В народі кажуть:„Вареники, вареники, Божі хваленики, не кожен їх варить, але кожен їх хвалить”. Під таким гаслом 28 лютого у 2-Б класі Доманівського закладу ЗСО І-ІІІст №1 відбулось родинне свято присвячене одній із найуживаніших національних страв, своєрідному кулінарному бренду України – українському варенику.
І дорослий і малий в Україні знає:
Без вареничків смачних свята не буває!
Ой, вареники, у сметані
Ой, вареники, запашні духмяні.
Про історію українського вареника, яка починається ще із часів трипільської культури, розповіла класовод Жирак Т.Л. У наших пращурів вареники традиційно ототожнювалися з Місяцем, бо вони схожі на нього за формою і використовувалися як жертовна їжа. Вареники з сиром приносили в жертву біля криниць із джерельною водою.
Вареники у структурі святково-обрядової їжі виконують такі функції: об’єднувальну (родини, при приготуванні страви могли збиратися жінки чи дівчата, які разом замішували тісто, разом ліпили вареники, їх разом їли, і все це у супроводі жартів та пісень); символічну (народження, достатку, багатства, місяця, чоловічий символ, першопочатковості, зародження); магічну функцію (готували тоді, коли народжувалася худоба, яка мала бути такою товстою як вареник).
Разом із вихователем Лацановською І.П. всі присутні пригадали звичаї і обряди в яких досі збереглися вареники. Це і Святвечір, де під час приготування господиня стежила за співвідношенням тіста та начинки, і завше робила так, аби залишалося перше чи друге. Якщо тіста і начинки буде вдосталь «один в один», то вважали, що це «на біду». І на «Андрія» ліпили вареники,у них вкладали папірець із будь-якими чоловічими іменами, не обов’язково знайомих хлопців. Потрібно було уважно стежити, коли закипає вода: з яким іменем вареник спливе на поверхню першим - так і зватимуть майбутнього чоловіка. А ще давали вареники голодному котові, чий візьме перший – та дівчина готується до весілля. Якщо надкусив і залишив – ту чекає розлука і самотність.
Про те, що начинки для вареників мали особливі прикмети повідали діти. А маленькі господині почастували всіх присутніх чарівними варениками із передбаченнями .
Українці! Пригадаймо,
З чим вареники в нас є
Знає кожна господиня,
Що до столу подає.
Чи знаємо ми, що вареники із сиром – символізують життя у злагоді й мирі; з гречкою - в суперечці; з горохом - на сльози; з сіллю - життя в достатку; з цукром - до солодких, приємних подій; з монеткою - багатим будеш; зі стручком червоного перцю - до яскравих змін у житті; з вишневою кісточкою - до поповнення в сімействі; з перстнем - заміж вийдеш; жолудь - здоровий будеш; з яблуком -життя в бідності, але в радості; з калиною -то веселість; з лавровим листочком- до перемоги та слави; з намистом – до дівування; з ватою –до легкого життя; з перем - на важке життя; з мукою - важко працюватимеш; з кропом- до міцного здоровя; з квасолею -до грошового прибутку; з родзинками - до різних спокус у новому році; з морквою – знайомство з цікавою людиною; з ґудзиком – придбаєте нову річ.
Українською милодійною піснею запрошувала на пригощення Дога Дарія.
А вареничків чимало з вишнями і сиром-
Їжте мамо, їжте тату набирайтесь сили.
Ой варенички кручені, страва незвичайна,
Для обіду, для вечері і для чарування.
З чим можна порівняти пишні українські парові вареники з вишнями, полуницями або чорницями, политі розтопленим вершковим маслом, посипаним цукром або здобрені холодною сметанкою? Хіба що з роздольною і щедрою на переливи українською піснею! Весело та грайливо порадували присутніх народною піснею "А мій милий вареників хоче" Гриценко Вадим та Фортуна Аліна. А Скорбенко Дмитро довів, що той не справжній козак, який не знає пісні:
Чи я ж не українець, не козак?
І до смачної страви не мастак?
Багато я чого у світі їв,
А до макітри серцем прикипів.
Бо розляглися в ній на всі смаки
Вареники! Вареники!..
Слово «вареник» настільки чільно увійшло у наш лексикон, що стало мірилом етичних цінностей у народних прислів’ях та приказках, загадках та гуморесках. І про те , що господині бувають неаби які розповіла Морозенко Софія:
- Ой сусідонько моя, дай же мені раду.
Бо з варениками я навіки пропаду…
А яке свято без запального, життєрадісного танцю.
Вареник - раз, два, три, чотири, а мені все мало.
Раз, два, три, чотири вареників стало.
Єднається родина, запалюються яскравими вогниками щастя очі, пізнається чарівний світ історії українського народу, коли за столом збираються рідні люди.
О, вареник прехороший! Ми тобі співаєм оду.
Ти довіку будеш любий українському народу.
Є вареники у хаті – в Україні все гаразд:
Всі — щасливі і багаті, щедре сонце світить в нас!
Слава хаті українській, слава нашій всій землі,
І вареникам у мисці, що на нашому столі!
| 
