 18 грудня виповнюється 90 років від дня
народження Лукащука Роберта Леонтійовича. Ця дата стала приводом ще раз згадати
прекрасну людину, яка так багато зробила для розвитку Доманівського району.
18 грудня 1923 року в місті Одесі, в
сім`ї українського коваля і латишської кравчині народився син, якому дали
незвичне для українських степів ім`я - Роберт.
В Одесі хлопчик пішов до школи, а
після четвертого класу сім`я переїхала до Доманівки. Природні здібності та
старанність Роберта дали свої результати - Доманівську школу він закінчив з
відзнакою, особливо любив історію.
21 червня 1941 року у школі був
випускний вечір. Збереглась фотографія- на ній 12 випускників і 5 вчителів.
Ніхто з них ще не знає, що завтра війна.Та обличчя випускників зосереджені,
серйозні. Війна круто змінила їх долі. П`ятеро юнаків пішли на
фронт- Клочков В., Озерян Л., Лукащук Р.,Бойко Н., Глух С., двоє загинули
( Озерян Л., Глух С.). Доля зберегла життя
Лукащуку Р.Л., але йому довелося пережити важкі випробування.
Уже 22 червня 1941 року Роберт
прийшов до військкомату, просився на фронт. Його направили до Чкаловського
артилерійського училища, яке готувало молодший командний склад. Під час боїв
під Сталінградом старшина Лукащук Р.Л. був поранений у ліву ногу. Лікарі не
змогли вчасно надати допомогу і ногу ампутували.
Важко уявити страждання дев’ятнадцятирічного
інваліда. Як жити далі? Але саме в цей час Роберт показав свій твердий
характер, вміння мобілізуватись. Уже в госпіталі знайшла солдата нагорода -
медаль « За отвагу». Все життя саме цю
медаль Роберт Леонтійович цінував понад усе.
15 липня 1943 року Лукащук Р.Л.
розпочав трудову діяльність - був призначений головою планової комісії
виконкому районної ради Квадкенського району Чкаловської області. А в серпні
1944 року він повертається в Доманівку і стає секретарем райвиконкому. На всіх
посадах Роберт Леонтійович працює
старанно, але не вистачає знань і 1 вересня 1949 року він їде до Одеси на
навчання в партійній школі. З ним молода дружина та син Олександр. Партійну
школу закінчено з відзнакою, потім з червоним дипломом Одеський університет.
Лукащук Р.Л. працює на
відповідальних партійних та господарських посадах, а з серпня 1955 року - голова Доманівського райвиконкому. Тут розкрився його
талант організатора, керівника, чуйної людини.
В 1958 році за самовіддану працю
Роберт Леонтійович нагороджений Орденом Трудового Червоного Прапора.
В січні 1961 року Лукащука Р.Л.
призначено директором Доманівської середньої школи і на цій посаді він працював
28 років - до серпня 1989 року. Його
переконання - «наша школа повинна бути кращою в області» - почало втілюватись у
життя. Впорядковано подвір`я школи, побудовано спортзал, гуртожиток. Педагогічний
колектив під керівництвом Роберта Леонтійовича працює творчо і злагоджено.
Вчителі з інших районів області приїжджають переймати досвід роботи
математиків, істориків нашої школи. Учні посідають призові місця на обласних
предметних Олімпіадах та спортивних змаганнях.
Мені пощастило 10 років навчатись у
школі, якою керував талановитий Учитель. Його бажання працювати творчо
передавалось і нам, учням. В старших класах я очолював комсомольську
організацію школи і мені часто доводилось зустрічатись з Робертом
Леонтійовичом. Саме ці зустрічі вплинули на вибір мого подальшого життєвого
шляху.
В 1976 році Лукащука Р.Л.
нагороджено другим Орденом Трудового Червоного Прапора, медаллю імені А.С.
Макаренка, а також присвоєно звання «Відмінник народної освіти Української
РСР».
Згадуючи Роберта Леонтійовича
сьогодні, я розумію, що його справу продовжуємо ми - вчителі Доманівського
районного навчально – виховного комплексу «Доманівська загальноосвітня школа
І-ІІІст. №1- Центр дитячої та юнацької творчості». Це він показав нам, яким
повинен бути Учитель.
В.В.Богдан
Директор Доманівського РНВК
«Доманівська ЗОШ І-ІІІст. №1-Центр
дитячої та юнацької творчості»
| 
