17 травня 2016 року дирекція та профспілковий комітет Доманівського РНВК гостинно зібрав у рідному гніздечку працівників школи, життя  яких промайнуло у цих стінах, разом з гомінливою дітворою пройшли роки, відшуміло крилате дитинство і юність багатьох сотень випускників.

          Широко відкритими посмішками, ласкавими словами зустрічали наших шановних ветеранів працівники і діти школи.

        Зі словами привітання та вдячності звернувся до присутніх директор школи  В.В.Богдан,  розповівши про шкільне життя сьогодні, досягнення та плани на майбутнє.

        У залі зібралися 22 працівники школи-пенсіонери.  Серед них: Власюк Є.М., Дудко Н.І., Сторчеус О.М.,  Лось Г.І., Дерко А.С., Скорбенко В.М., Борейко А.П., Лукащук О.Г., Прежен Н.М., Зоріна Л.П., Служенко М.М., Каліновський О.Г., Чернова К.В., Павлюкович І.Ю.,  Цехоцька О.Н., Трофименко Л.М., Ніколаєнко М.П., Ніколаєнко О.О., Пашаєва С.О., Тарасова Г.І., Костенко В.С., Теплий О.М.

       З привітанням звернулася до присутніх заступник голови райдержадміністрації Фалько Н.І. – наша учениця, вчителька.

      Присутнім була  запропонована презентація  «Доманівський РНВК сьогодні».

      З хвилюванням, сльозами на очах гості вслухалися в дитячі голоси, які славили вчителів,  людей праці, рідних матусь  і найдобріших бабусь.  Присутні дружно  аплодували юним артистам: ансамблю «Кришталевий передзвін»; Славінській М., Трофименко А., Матвєєвій В., Лотоцькій А., Поляк А.,  Козачок Є., Богачьовій С., Отрощенку Б., Курбановій Д. (керівник Служенко М.М.).

       Згодом  ведуча свята Скорбенко В.М. розпочала розмову про кожного з присутніх, відзначаючи досягнення та індивідуальні риси.

       Живий інтерес викликало   бліц-опитування,  яке передало неповторні хвилини спілкування:  «а пам’ятаєте….»,  «а знаєте….».

        Хвилиною мовчання присутні вшанували  пам’ять  тих  хто пішов  у вічність, але залишив слід у своїх справах, душах своїх вихованців.

        Цікавою для всіх була  відеопрезентація,   де кожний  впізнавав себе.   Серця присутніх полонила прекрасна музика,  спогади,  спогади,  спогади….

        Атмосфера свята була справді незабутньою,  наче відійшли на другий план проблеми,  сьогоднішні турботи, а все єство  заполонило добро, спокій, щемливо-рідний затишок рідної школи.

        З  вдячністю покидали дорогий поріг тепер гості – колишні працівники храму науки.  У  руках кожного полум’яніли квіти, пам’ятні  сувеніри ,  а в очах вдячність,  за турботу, увагу, можливість спілкування  і радості  буття.  Немає  такої міри,  яка  б  могла виміряти  подароване свято.

 

 

 

.