Невблаганно швидко спливає час. Все більше віддаляючи ті береги, що вабитимуть нас неповторно яскравими образами дитинства, білосніжними весняними садами юності… Виринатиме серед них і школа замріяною бригантиною, що понесла кожного у шалений вир життєвого океану, де штиль – тимчасове явище, а шторми – то екзамени на зрілість, на витривалість, на людяність.

1 вересня, в такий радісний, святковий, сонячний день у 11-Б класі пройшов останній перший урок під назвою «Я одинадцятикласник і я на порозі дорослого життя».

Тому сьогодні трішки сумно, але з іншого боку, і дуже радісно. Адже це останній рік шкільної веремії, яка почалася 10 років назад. Цей рік буде важким: попереду ЗНО та вступ до ВНЗ, він буде насиченим і цікавим, він буде таким, що запам’ятається, він буде таким, яким ми всі разом його організуємо. Адже народ і філософи кажуть, що все в нашому житті залежить від нас самих, знаходиться в наших руках. Тому дійте, працюйте, творіть, насолоджуйтесь безтурботним життям, будьте здорові, будьте щасливі !!! З такими словами звернулася до своїх одинадцятикласників класний керівник Сербул О.А.

Протягом усього заходу діти згадували шкільні роки, перші перемоги та невдачі, першу двійку та першу підкорену вершину. Звучали чудові пісні та побажання, одинадцятикласники показали на карті України, місто мрії студентських років, а час покаже. Урок пройшов швидко, але в чудовому настрої.