«То був страшний навмисний злочин

Такого ще земля не знала

Закрили Україні очі

І душу міцно зав'язали…»

Щорічно в останню суботу листопада в Україні вшановують пам’ять жертв голодомору 1932-1933 років. Українською катастрофою ХХ століття називає сучасна громадська думка голодомор 1932 – 1933 років в Україні. Адже від голоду, масових репресій і депортацій Україна втратила більше ніж за роки Першої світової та громадянської воєн. Багато сторінок вписано криваво-червоним кольором. Читаєш і подумки здригаєшся від жаху. Особливо вражають сторінки, де викарбовано слова про голод. Немає страшнішої смерті, ніж повільна смерть від голоду. Ця трагічна сторінка історії нашого народу – національне горе, яке забрало життя мільйонів невинних людей, назавжди залишиться в пам’яті кожного з нас.

30 листопада в нашій школі учнями 8 - А класу ( вчителями Базаренко В. О. та Сербул О. А.) був проведений виховний захід «І плакала свіча в скорботі». Учні нагадали присутнім страшні сторінки історії України та вшанували пам’ять невинно загиблих українців.

Пам'ять – нескінченна книга, в якій записане все: і життя людини, і життя країни. Історія органічно пов'язана з пам'яттю, яка долає невпинний час, долає забуття. Безпам'ятство — це невдячність перед минулим і безвідповідальність перед майбутнім. Щоб не помилятися в майбутньому, ми повинні все пам'ятати !

Учні та вчителі вшановуючи історію рідної землі, також приєднуювалися до Всеукраїнської акції «Запали свічку», яка проводилася 28 листопада о 16 годині по всій Україні.