Українська мова
У 2012-2013
навчальному році вивчення української мови
у 5-9 класах загальноосвітніх навчальних закладів здійснюватиметься за
програмою, затвердженою Міністерством освіти і науки України (лист №1/11-6611
від 23.12.2004 року): Українська мова. 5-12 класи /Автори Г.Т. Шелехова,
В.І. Тихоша, А.М. Корольчук, В.І. Новосьолова, Я.І. Остаф. За редакцією
Л.В. Скуратівського. – К.: Ірпінь: Перун, 2005. – 176 с.
Вивчення мови як профільного предмета і
визначення ступеня її представленості як
окремого навчального предмета в профілях різних спеціалізацій урегульовано за
рахунок наявності програм різних рівнів (стандарту, академічного, профільного) для загальноосвітніх навчальних закладів. Вивчення
української мови у 10-11 класах загальноосвітніх
навчальних закладів здійснюватиметься за програмами, затвердженими
Міністерством (наказ від 28.10.2010 № 1021), а саме:
·
Українська мова. 10–11 класи. Програма для профільного навчання учнів
загальноосвітніх навчальних закладів. Технологічний, природничо-математичний,
спортивний напрями, суспільно-гуманітарний напрям (економічний профіль). Рівень стандарту / Укладачі: М.І.
Пентилюк, О.М. Горошкіна, А.В. Нікітіна. – К.: Грамота, 2011.
·
Українська мова. 10–11 класи. Програма для профільного навчання учнів
загальноосвітніх навчальних закладів. Суспільно-гуманітарний напрям
(історичний, правовий, філософський профілі); філологічний напрям
(профіль – іноземна філологія); художньо-естетичний напрям. Академічний рівень / Укладачі: Г.Т. Шелехова, В.І.
Новосьолова, Я.І. Остаф. – К.: Грамота, 2011.
·
Українська мова. 10–11 класи. Програма для профільного навчання учнів
загальноосвітніх навчальних закладів. Філологічний напрям, профіль – українська
філологія. Профільний рівень /
Укладачі: Л.І. Мацько, О.М. Семеног – К.: Грамота, 2011.
Головним у навчальному процесі стає
переорієнтація з пасивних форм навчання на активну творчу працю. Основною
характеристикою активних методів навчання є відповідність природи людського
сприйняття, націленість на розкриття особистого ”Я” як учня, так і вчителя
через їхню творчу взаємодію. Серед таких активних методів виділяються:
евристичне спостереження, порівняння, конструювання, моделювання, смислове
бачення, символічне бачення, метод творчої реалізації тощо.
До важливих
завдань навчання української мови
учнів основної й старшої школи на сучасному етапі розвитку мовної освіти відносимо:
1) урахування виняткової ролі державної мови в
суспільному й особистісному розвитку кожного громадянина й потреби належною
мірою оволодіти нею; необхідність збереження й подальшого її розвитку як безцінного культурного надбання
попередніх поколінь українського народу і відповідальності школярів як громадян
України в цій справі перед світовою спільнотою;
2) розвиток пізнавального інтересу до української мови як
до феномена, вироблення в учнів здатності діставати естетичне задоволення від
сприймання усного українського слова, читання художньої літератури українською
мовою;
3) формування потреби різнобічного розвитку власних
здібностей і нахилів, оволодіння сучасними методами оперування знаннями,
уміннями використовувати сучасні
інформаційні й комунікаційні технології (Інтернет, дистанційні форми
навчання та ін.);
4) забезпечення
доступності знань, розвиток інтелектуальних і творчих здібностей учнів
на основі індивідуалізації навчання, інтенсифікації навчального процесу тощо;
5) вироблення цілісного світогляду, знаходження сенсу
життя як важливих умов удосконалення власної мовленнєвої здатності;
6) потреба дотримання загальнолюдських моральних норм як необхідної передумови уникнення конфліктних ситуацій та
оптимального розв’язання їх у разі назрівання; розвиток в учнів уміння вести діалог, висловлювати власні
думки й переконливо аргументувати їх;
7) прилучення учнів до загальнолюдських цінностей, що найпродуктивніше можна реалізувати в процесі інтегративного
вивчення української мови з використанням засобів музики й живопису, художньої
літератури, також спираючись на історичні
дані;
8)
урахування компетентнісного підходу до навчання української мови, за якого
забезпечується результат навчання, а не
нарощування обсягу змісту;
9)
забезпечення особистісної значущості для
кожного школяра здобутих знань і набутих умінь
та навичок з української мови, усебічний розвиток особистості, її
нахилів, здібностей і талантів;
10)
формування в учнів потреби в
удосконаленні власної мовленнєвої здатності впродовж усього життя.
Важливою
ознакою сучасного уроку є використання здоров’язбережувальних технологій. Дбаючи про здоров’я учнів,
необхідно урізноманітнювати форми організації навчального процесу, щоб діти
мали можливість більше рухатися, а не перебувати у статичному положенні.
| 
